В даній статті розглядаються загальні питання обліку депозитів підприємств і податкові наслідки використання їх для погашення зобов'язань підприємства.
Що таке депозит
Відповідно до ст. 1058 ГКУ за договором банківського внеску (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (внесок), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму і відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором. Порядок відкриття депозитних рахунків визначається нормативними актами НБУ.
Договір банківського внеску полягає на умовах видачі внеску на першу вимогу (внесок на вимогу) або на умовах повернення внеску після закінчення встановленого договором терміну (терміновий внесок), а то і на інших умовах, визначених сторонами.
В податковому обліку згідно п. 1.13 Закону про прибуток депозит (внесок) визначений як засоби, що надаються фізичними або юридичними особами в управління резидентові, визначеному фінансовою організацією згідно законодавству України, або нерезиденту на термін і під відсоток.
Порівнюючи визначення, бачимо, що ГКУ депозитним вважає тільки договір з банком, а податковий облік - з фінансовою установою. ГКУ передбачає, що відсотки в договорі можуть бути не обумовлені, і у такому разі вони нараховуються на рівні облікової ставки НБУ. У податковому обліку нарахування відсотків є однією з умов визнання засобів депозитними.
Податковий і бухгалтерський облік
В податковому обліку відповідно до п. 7.9 Закону про прибуток при відкритті депозитного рахунку у підприємства не виникають валові витрати, а при отриманні основної суми депозиту назад не виникають валові доходи. На суму нарахованих відсотків виникають валові доходи. При цьому згідно пп. 11.3.6 Закону датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитово-депозитних операцій є дата нарахування відсотків (комісійних) в терміни, визначені кредитним (депозитним) договором. Банк, як правило, може платити відсотки авансом тільки фізліцам.
Вкажемо, що на депозити, відкриті в іноземній валюті, згідно пп. 7.3.3 Закону про прибуток нараховуються «податкові курсові різниці», які включаються у валові доходи або у валові витрати платника податку на прибуток.
Декілька слів про платників єдиного податку.
У них, як відомо, об'єктом обкладення єдиним податком є виручка від продажу товарів (робіт, послуг). Відсотки по депозиту не належать до виручки від продажу товарів (робіт, послуг), але входять до складу внереалізационних надходжень. Згідно п. 3
Порядку складання Розрахунку єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юрособою у складі виручки повинна відбиватися вся сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (и) в касу суб'єкта малого підприємництва, в т.ч. внереалізационниє надходження. Тому відсотки, отримані за депозитним договором, є об'єктом обкладення єдиним податком.
В бухобліку депозитні засоби також не міняють суми витрат і доходів підприємства, а відсотки включаються в дохід у момент їх нарахування. Віддзеркалення депозитних засобів на відповідних субрахунках бухобліку залежить від терміну депозитного договору.
Ті депозитні засоби, які розміщуються на термін не більше року, відбиваються підприємством на субрахунку 313 (у національній валюті) або 314 (у іноземній валюті), а більше року - на рахунку 18 «Інші необоротні активи». Депозити не підпадають під дію П(С) БУ 13 «Фінансові інструменти», оскільки фінансові активи - це, зокрема, засоби, не обмежені у використанні, а депозитні засоби, обмежені у використанні. Порядок віддзеркалення депозиту в національній валюті в обліку розглянемо на умовному прикладі.
Приклад 1
Підприємство 01.02.2007 р. відкрило в АКБ «...» депозит на суму 150000,00 грн під 10 % річних на термін один рік (до 31.01.2008 р.). Відсотки нараховуються 28 числа кожного місяця на основну суму депозиту і виплачуються першого числа наступного місяця. У обліку цю операцію можна відобразити так:
Цікаво, що ст. 1063 ГКУ вирішує, зокрема, юрособі укласти договір банківського внеску (зробити внесок) на користь третьої особи. Це третьої особи набуває право вкладника з моменту пред'явлення їм в банк першої вимоги, яка виходить з прав вкладника, або вираз його іншим способом наміри скористатися такими правами. До отримання особою, на користь якої зроблений банківський внесок, прав вкладника дані права належать особі, що зробила внесок.
Така норма може надати непогану послугу для стимулювання зацікавленості працівників на роботі. Відкриття депозиту на ім'я працівника у момент його відкриття не є підставою для нарахування і виплати податку з доходів фізліц як з додаткового блага. При цьому працівник може «козиряти» таким депозитом перед своїми кредиторами як гарантією виконання своїх зобов'язань. І лише в мить, коли він звернеться в банк за отриманням депозиту, у нього виникає дохід у вигляді додаткового блага, а у підприємства - зобов'язання утримати податок, застосувавши «натуральний коефіцієнт» відповідно до п. 3.4 Закону про доходи.
А зараз розглянемо ще декілька ситуацій, в яких може фігурувати наш депозит.
Депозит і заборгованість по зарплаті
Нерідко буває так, що господарська діяльність підприємства йде успішно і вільні засоби воно розміщує на депозит, але в якийсь момент, як на зло, не вистачає засоби на виплату зарплати. Чи зобов'язано підприємство розривати депозитний договір для того, щоб виплатити зарплату? Прямої відповіді на це питання ми не знаходимо. Тому перше, що приходить в голову, це провести аналогію між сплаченими на користь постачальників авансами і засобами на депозиті.
Дійсно, в першому і в другому випадках «гроша роблять гроші»: постачальник поставить з часом товар, а банк сплатить відсотки. Розривши одного і другого договорів спричиняє за собою штрафні санкції і втрату доходу в майбутньому. Тому цілком логічно припускати, що хоча виплата зарплати і займає перше місце у витратах підприємства, але не є підставою для розриву депозитного договору. Це звичайні умови ведення господарської діяльності. Проте...
Проте слід враховувати, що працівники підприємства, яким заборговували зарплату, не позбавлені права поводитися з відповідними позовами до суду про стягнення її суми за рахунок майна підприємства-боржника. А з часом - і в державну виконавчу службу про його примусове виконання.
І в ч. 3 ст. 20 Закону 606 знаходимо, що державний виконавець має право проводити виконавчі дії щодо виявлення і звернення стягнення на засоби, які знаходяться на рахунках і внесках боржника в установах банків або інших фінансових установах.
Частиною 1 ст. 64 Закони 606 встановлено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи засобів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше належне йому майно незалежно від того, хто фактично використовує це майно. На вказане майно накладається арешт, і воно реалізується в певній черговості. Так, в першу чергу стягується майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві, зокрема, цінні папери, засоби на депозитних і інших рахунках боржника і т.п. Тобто все указує на те, що засоби на депозитному рахунку - один з перших претендентів на примусове стягнення.
Проте ст. 34 Закони 606 визначає обставини, що зумовлюють обов'язкову зупинку виконавчого проведення. Зокрема, воно підлягає обов'язковій зупинці у випадках наявності засобів боржника на депозитних, вкладних і інших подібних рахунках, з яких боржник не має права вимагати видачі або списання засобів до закінчення певного терміну, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути обернене стягнення (п. 14 ст. 34).
З приведеного виходить, що засоби, розміщені на депозитному рахунку, за наявності іншого майна боржника не можуть бути стягнуті в рахунок погашення довга в ході виконавчого проведення, якщо умови депозитного договору не дозволяють боржникові припинити термін дії такого договору раніше певного терміну. При цьому пам'ятаємо, що виконавче виробництво і погашення податкового боргу - різні речі.
Депозит і податковий борг
Як відомо, несплачені своєчасно податкові зобов'язання стають податковим боргом. У такому разі активи підприємства переходять в податкову заставу, обмежуються права платника на вільне здійснення деяких операцій і т.д. З часом починається процедура примусового стягнення активів підприємства в рахунок погашення податкового боргу.
Тому коли у підприємства є засоби на депозиті і виникає загроза виникнення податкового боргу, слід проаналізувати, що «вигідніше»: розірвати депозитний договір, втратити частину доходу, але заплатити податкові зобов'язання, або дочекатися права податкової застави і примусового стягнення даних засобів.
Приклад 2
Підприємство розмістило на депозит 100,0 тис. грн під 18 % річних. По депозиту «до запитання» процентна ставка - 3 % річних. Виникає загроза податкового боргу в сумі 30,0 тис. грн з 03.03.2007 р. Чи слід розривати депозитний договір, якщо термін його дії закінчується 31.05.2007 г.?
Загальна сума доходу у вигляді відсотків по депозиту - 18,0 тис. грн, а у разі розриву - 3 тис. грн. При погашенні податкового боргу в строк: до 30 календарних днів сума штрафу - 10 % і складатиме 3 тис. грн; до 90 календарних днів - 20 % і 6,0 тис. грн; більше 91 календарного дня - 15,0 тис. грн.
Таким чином, максимальний штраф, який заплатить підприємство в цьому випадку, - 6,0 тис. грн, а максимальний дохід - 18,0 тис. грн. Тому договір розривати не вигідно. Проте при цьому не забувається про податкову заставу і подібному і не проводимо операції, які можуть бути підставою для накладення на підприємство штрафів за порушення права податкової застави.
Щодо примусового стягнення засобів по депозиту вкажемо наступне. Підпункт 7.4.1 Закону + 2181 визначає, що додатковим джерелом погашення податкового боргу платника податків органом стягнення може бути визначено, зокрема, право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу по ним. При цьому встановлено, що стягнення таких активів припиняє дія депозитних договорів.
Тобто власник депозиту - податковий боржник може опинитися за ситуації, коли депозитний договір достроково припиняє свою дію через стягнення засобів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу. Порядок застосування норм даного підпункту повинна була розробити ГНАУ, але його немає. Проте відомо, що будь-які стягнення грошових коштів з рахунків платника податків здійснюються за рішенням суду згідно представленню органу стягнення.
Тому якщо податківці отримають рішення суду про стягнення в рахунок погашення податкового боргу суми депозиту, платникові податків не залишається нічого іншого, як відобразити в обліку погашення зобов'язань перед бюджетом за рахунок депозиту таким чином.
.
Приклад 3
Підприємство має податковий борг в сумі 10000,00 грн і засоби на депозиті в сумі 20000,00 грн. Згідно з рішенням суду засобу з депозиту прямують на погашення суми податкового боргу.
Депозит у нотаріуса
Такий депозит не має нічого спільного з депозитом в класичному розумінні цього слова. Статтею 537 ГКУ встановлене, що боржник має право виконати свій борг шляхом внесення тих, що належать з нього кредиторові грошей або цінних паперів в депозит нотаріуса у випадку:
1) відсутність кредитора або уповноваженого їм особи на місці виконання зобов'язання;
2) ухилення кредитора або уповноваженого їм особи від ухвалення виконання або у разі іншого прострочення з їх боку;
3) відсутність представника недієздатного кредитора.
Нотаріус повідомляє кредитора в порядку, встановленому законом, про внесення довга в депозит.
Внесення засобів до депозиту нотаріуса повинне розглядатися і з податкової, і з бухгалтерської точки зору лише як оплата за договором. Але випадки, коли можна скористатися таким правом, обмежені.
Приклад 4
Підприємство придбало товари. Засоби, перераховані постачальникові, повернулися. Підприємство прийняло рішення внести суму довга за товар в депозит нотаріуса. Внесення засобів до депозиту нотаріуса відбивається в обліку таким чином:
Звернете увагу, внесення засобів до депозиту нотаріуса вважається виконанням зобов'язання. З цього виходить, що коли підприємство застосовує касовий метод числення податкових зобов'язань по ПДВ або по податку на прибуток, те внесення засобів до депозиту нотаріуса слід розцінювати як оплату вартості придбаних товарів. Відповідно, можна відобразити податковий кредит і писати в податковий орган заяву про ненадання продавцем податкової накладної. Непогану службу такий спосіб може послужити і для бюджетного відшкодування ПДВ, коли однією з умов такого відшкодування є оплата товару постачальникові.
Нормативна база
1. ГКУ - Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. 8 435-IV із змінами і доповненнями.
2. Закон про прибуток - Закон України «Про оподаткування прибули» від 28.12.94 р. 9 334/ 94-ВР, в редакції Закону України від 22.05.97 р. 9 283/ 97-ВР, із змінами і доповненнями.
3. Закон про ПДВ - Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. : 168/ 97-ВР із змінами і доповненнями.
4. Закон : 606 - Закон України «О виконавчому проведенні» від 21.04.99 р. : 606-XIV із змінами і доповненнями.
0 Відгуків на “Депозити у обліку і в житті”
Залишити відгук